Вже від крові аж стогне земля,
А за хлопцем і небо ридає,
Мама все ще чекає дзвінка,
А тебе вже між нами немає.
Рідна хата і рідний поріг…
Заночуєш ти тут вже востаннє.
За майбутнє ти наше поліг,
Ми вклонились тобі на прощання.
Плачуть всі: і дорослі, й малі,
Туга й жаль нам серця розриває.
Горе нам, горе нашій землі!
Війна кращих синів забирає.
Ти далеко. Вже десь в висоті.
Добрим воїном будеш у Бога.
Вічна слава, юначе, тобі!
Жаль, коротка життєва дорога.
У дитинстві проживав у місті Хирів.
Будучи переможцем численних олімпіад, хлопець поза конкурсом вступив до НУ «Львівська політехніка». Під час навчання додатково закінчив військову кафедру.
Більше 20-ти років проживав у столиці.
Із початком повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист Батьківщини. Боровся із російськими загарбниками у лавах 68-ї окремої єгерської бригади Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних сил України.
Загинув 11 листопада 2022 року.
Зі шкільних років мав бажання стати десантником. Старший навідник, 80-та окрема десантно-штурмова бригада.
Із березня 2014 року перебував у зоні бойових дій, брав участь в боях за Слов’янськ, Донецький аеропорт. 1 вересня під час оборони ДАП був поранений, після одужання повернувся на фронт.
Загинув 7 грудня 2014 р. в районі міста Щастя під Луганськом внаслідок мінометного обстрілу Луганської ТЕС російськими збройними формуваннями.
Без Володимира лишились батьки та сестра.
Похований в місті Хирів, Старосамбірський район, Львівська область.
Указом Президента України № 144/2015 від 14 березня 2015 року, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Із 1995р. служив у м. Хирів, а в 2001 р. продовжив службу в м. Рава Руська та Старичах.
З 2004 р. – учасник бойових дій в Іраку. Після повернення продовжував службу на Хмельниччині. Із початку ведення бойових дій на сході України, намагався вступити в ряди ЗСУ, та з жовтня 2021 р. став у стрій. В березні 2022 р. захищав нашу Батьківщину в найгарячішій точці, де й потрапив під мінометний обстріл. Життя обірвалось гірким полином несподівано, та й усі плани, мрії, можливості…
Він служив у славній 24 бригаді імені Короля Данила. Його патріотичне серце зупинилося неподалік міста Бахмута, де тривають тепер запеклі бої. Герою виповнилося 39 років.
«Євген був добрим і працьовитим. Його усі поважали. Був добровольцем. Служив і в 2014 році. Був танкістом. На фронті чинив військову техніку. Бувало перед побратимами інколи міг говорити: якщо я загину за Україну, то у танку. Так і трапилося», – розповідає отець Іван Гальо.
ВОВК ВІТАЛІЙ МИКОЛАЙОВИЧ 1981 р н
Вірний військовій присязі, виявши стійкість і мужність захищаючи Україну від російського агресора, боронивши нашу землю, її свободу і незалежність, в районі н.п. Кислівка Куп”янського району Харківської області загинув Віталій 04 жовтня 2023 року
Воїн Володимир відав своє життя під час виконання бойового завдання, захищаючи Батьківщину поблизу н.п. Берестове, Бахмутського району, Донецької області.
